Думка номер двадцять два... Азовські канікули. (Глава перша. На море...)

Востаннє я був на морі у далекому 1991 році з 1 по 30 серпня під час літніх канікул і роботи у студзагоні (теперішня молодь, напевно , і не знає цього слова)на консервному заводі у Скадовську Херсонської області. Так склалося... Роки біжать і приходить розуміння, що жити потрібно не для того щоб працювати, а навпаки - працювати для того, щоб жити! Отже, на сімейній раді було вирішено цього літа вирушити на 12 днів на південь України, до моря. Рішення це було без будь-якої конкретики. Просто - на море, відпочити, оздоровити діток, світу подивитися, себе показати... А тут, ще й гарна компанія підібралася (ми з дружиною з сином та донею, наша кума з сином та її кума з донею) всього четверо дорослих та четверо діток. Та й місце відпочинку, якось само-собою визначилося - Азовське море, Генічеськ. Підготовка до поїздки розпочалася ще у червні з придбання квитків. Скажу вам, що морока це ще та... Якось, з бідою, взяли ми ті квитки на поїзд Ковель-Сімферополь на 5 липня: вагон 17(з 18), місця 10,12,20,39,50,51 та 52... Хто поїздом їздив, той розуміє, чому я місця вказую :) Відправляється цей "нічний, швидкий" з Ковеля рівно о 9 годині ранку (!!!), це при тому, що на вулиці +28 і вище, а у вагоні - не нижче +35, і "чухкає" по Україні цілих 25 годин, зупиняючись кожних хвилин 50 на дві хвилини і кожних три, три з половиною години на 15-20 хвилин... А ще ж у вагоні, як виявилося, "дитячий садок": кількість дорослих і кількість дітей у співвідношенні 1:1... Нашу ніч "зробила" однорічна Юля, яка "виспівувала" аж доки не стомилася і не заснула, десь після 4-години ранку... У пункті призначення - Новоолексіївці, нас уже чекав чоловік власниці пансіонату та його товариш-таксист, які і повезли нас далі, як виявилося не у Генічеськ (сюрпрайз!!!), а в село Генічеська Гірка, що за 13 км південніше - на косі Арабатська Стрілка. Всього ми на автомобілях проїхали 25 км. Заплатили по 100 грн кожному водієві. (До речі, додому поверталися іншим автомобілем - мікроавтобусом, і лише за 90 грн з усіх, але це так, до слова). Отже, привезли нас у "пансіонат": одноповерхові будиночки, літерою "Г" розташовані. 5 і 15, відповідно, номерів з кондиціонером і без. У блоці - два номери від 2 до 4 місць, у кожному номері холодильник, веранда/альтанка на якій стіл, стільці... Що ще потрібно українськомц туристу зі зручностей... У блоках з кондиціонерами - газова плита на 2 конфорки. Для інших велика спільна кухня, де можна приготувати їжу самостійно, або замовити у "управляючої господарством" (30 грн з людини). У дворі 5 кабінок з літнім душем та одна з справжнім - гарячим, 5 кабінок з унітазами (!!!). Для нас зручності - достатні :) Територія огороджена, "чужі тут не ходять". Після недовгих торгів (!!!) (хоча домовилися завгодя про ціну з власницею, та управляюча не повірила спочатку, і як я розумію, поки ми поселялися, то по телефону уточнила, чи справді так мало?) ;) ми заплатили за проживання 8 осіб у двох 4-місних номерах з кондиціонером і відправилися на море, яке, як виявилося розташоване на віддалі 5-хвилинного пішого переходу, але це вже зовсім інша історія...