Думка номер двадцять чотири... Азовські канікули (Глава третя. Крим і Рим...)

Взагалі-то, висидіти/вилежати на бережку аж дванадцять днів - це не для мене... Тому, ще у період підготовки до поїздки, ми планували, що обов’язково поїдемо у біосферний заповідник "Асканія-Нова" і на Південний Берег Криму.
Плани, в обох випадках, вдалося реалізувати завдяки туристичній агенції "Азовські канікули" з м. Генічеськ.
До слова, якби ми здійснювали ці поїздки самостійно, то коштів потратили б значно більше, та й інформації отримали набагато менше. Та про все попорядку...

Отже, екскурсійна поїздка до Асканії-Нова розпочинається о 7 годині ранку і триває до 13 години 15 хвилин. Протягом руху до заповідника гід розповідає про історію та природу Приазов’я, походження назв, історію створення природоохоронної теритрії. Сам шлях - не довгий - близько вісімдесяти кілометрів і поїздка триває трішки більше години.
На вході до дендропарку нас "передали" в руки місцевого екскурсовода - Каті - яка дуже компетентно (кажу як спеціаліст географ і біолог) розповіла про сам парк, цікаві історії про дерева, що тут акліматизовані... Потім, так само про тварин, які живуть у місцевому зоопарку.
Далі, після закнчення оглядової екскурсії - 20 хвилин на "розграбування" місцевого сувенірного ринку, перекус і дорога додому... З цієї подорожі у нас лишилося близько двох сотень фотографій і, звичайно ж, купа позитивних вражень...
А вже вранці наступного дня, ми записалися в наступну подорож - по "Золотому кільцю Криму"...
Ця екскурсія охоплює шістсоткілометровий маршрут: Генічеськ  - Чонгар - Джанкой - Сімферополь - Бахчисарай - Долина привидів - озеро Мангуп - Байдарські ворота - Форос - Алупка - Палац і парк графа Воронцова - Ластівчине гніздо - Ялта - Ведмідь-гора - Алушта - Ангарський перевал - Сімферополь - Джанкой - Чонгар - Генічеськ.
Розпочинається о 5 годині ранку і триває майже вісімнадцять годин. Додому ми приїхали майже о 23 годині. Та при такій тривалості - втома майже непомітна і, навіть, приємна, адже за дуже короткий проміжок часу ми побували у найвизначніших місцях східної та центральної частини Південного узбережжя Криму... Тут, у мережі, дехто жартував, що це маршрут "совковий". Ну, що ж. Нехай, навіть, і так :) Та, знову ж таки - нові місця, нові враження і багато-багато фотографій...

Ось такі справи. Принагідно від усієї нашої родини хочу подякувати власникам та засновникам "Азовських канікул" Михайлу та Наталії, екскурсоводам - Олександру та Ользі та водіям - Айдару та В’ячеславу.

Думка номер двадцять три... Азовські канікули (Глава друга. Самый ХОТ вкусный ДОГ...)

Як ви вже зрозуміли, напевно, у цій главі мова піде про їжу. А назву цієї глави, я побачив на залізничній станції Новоолексіївка. Такий-собі креатив від місцевих бізнесменів. Власне ось вона: Довго сміявся навіть мій 13-річний син :))) Ну, але ж ми не про це, сьогодні. Море, пляж, спека, аж раптом: "Домашняя слоёная самса, горячая сладкая кукуруза, пахлава медовая, сладкие трубочки, домашние булочки...". А з іншого боку: "Рыба копчёная, вяленая, креветки...". А ще за хвилину: "Чучхелла, холодное пиво, вино домашнее..." і так цілий день курсують люди з прозорими і не дуже ящиками та відрами, в’язками риби, носять свій товар і заробляють хто чим може, бо ж на морі немає роботи - є тільки сезон-годувальник! Переконувати у тому брати чи ні цей товар, не буду. Все-одно не переконаю. Але ж застережу. Перед тим, як щось купити на пляжі не раз придивіться до того, хто носить той товар, які у нього руки, який зовнішній вигляд. Ну, і на сам товар дивіться... Бог милував, усе, що ми купували було свіже і ні до яких сумних наслідків не призвело. Більше того, вивчивши "носіїв" ми навіть замовили пахлави і привезли неї за 1200 км додому - цілий ящик :)))) А кукурудзу купували на ринку по 1.80 грн і варили "вдома", а не купували по 6-8 грн. До речі, в самій Генічеській Гірці ціни у 2 раза вищі, ніж у Генічеську!!! Раптом хтось буде у тих краях - краще поїхати на ринок до міста. Ну, і ще. Спеціально для цього посту зробив фото однієї з тих, хто заробляє на пляжі. Коли приїхав додому, спитав себе: " А що робить цей хлопчина на передньому плані?" ;))))))))) Мабуть просить у мами: "Купи пахлави!!!"

Думка номер двадцять два... Азовські канікули. (Глава перша. На море...)

Востаннє я був на морі у далекому 1991 році з 1 по 30 серпня під час літніх канікул і роботи у студзагоні (теперішня молодь, напевно , і не знає цього слова)на консервному заводі у Скадовську Херсонської області. Так склалося... Роки біжать і приходить розуміння, що жити потрібно не для того щоб працювати, а навпаки - працювати для того, щоб жити! Отже, на сімейній раді було вирішено цього літа вирушити на 12 днів на південь України, до моря. Рішення це було без будь-якої конкретики. Просто - на море, відпочити, оздоровити діток, світу подивитися, себе показати... А тут, ще й гарна компанія підібралася (ми з дружиною з сином та донею, наша кума з сином та її кума з донею) всього четверо дорослих та четверо діток. Та й місце відпочинку, якось само-собою визначилося - Азовське море, Генічеськ. Підготовка до поїздки розпочалася ще у червні з придбання квитків. Скажу вам, що морока це ще та... Якось, з бідою, взяли ми ті квитки на поїзд Ковель-Сімферополь на 5 липня: вагон 17(з 18), місця 10,12,20,39,50,51 та 52... Хто поїздом їздив, той розуміє, чому я місця вказую :) Відправляється цей "нічний, швидкий" з Ковеля рівно о 9 годині ранку (!!!), це при тому, що на вулиці +28 і вище, а у вагоні - не нижче +35, і "чухкає" по Україні цілих 25 годин, зупиняючись кожних хвилин 50 на дві хвилини і кожних три, три з половиною години на 15-20 хвилин... А ще ж у вагоні, як виявилося, "дитячий садок": кількість дорослих і кількість дітей у співвідношенні 1:1... Нашу ніч "зробила" однорічна Юля, яка "виспівувала" аж доки не стомилася і не заснула, десь після 4-години ранку... У пункті призначення - Новоолексіївці, нас уже чекав чоловік власниці пансіонату та його товариш-таксист, які і повезли нас далі, як виявилося не у Генічеськ (сюрпрайз!!!), а в село Генічеська Гірка, що за 13 км південніше - на косі Арабатська Стрілка. Всього ми на автомобілях проїхали 25 км. Заплатили по 100 грн кожному водієві. (До речі, додому поверталися іншим автомобілем - мікроавтобусом, і лише за 90 грн з усіх, але це так, до слова). Отже, привезли нас у "пансіонат": одноповерхові будиночки, літерою "Г" розташовані. 5 і 15, відповідно, номерів з кондиціонером і без. У блоці - два номери від 2 до 4 місць, у кожному номері холодильник, веранда/альтанка на якій стіл, стільці... Що ще потрібно українськомц туристу зі зручностей... У блоках з кондиціонерами - газова плита на 2 конфорки. Для інших велика спільна кухня, де можна приготувати їжу самостійно, або замовити у "управляючої господарством" (30 грн з людини). У дворі 5 кабінок з літнім душем та одна з справжнім - гарячим, 5 кабінок з унітазами (!!!). Для нас зручності - достатні :) Територія огороджена, "чужі тут не ходять". Після недовгих торгів (!!!) (хоча домовилися завгодя про ціну з власницею, та управляюча не повірила спочатку, і як я розумію, поки ми поселялися, то по телефону уточнила, чи справді так мало?) ;) ми заплатили за проживання 8 осіб у двох 4-місних номерах з кондиціонером і відправилися на море, яке, як виявилося розташоване на віддалі 5-хвилинного пішого переходу, але це вже зовсім інша історія...